Головна
Історія кафедри
Викладацький склад
Навчальна робота
Наукові розробки
Кафедра пропонує
Оголошення
Наші пасічники



Контакти:

Адреса: м. Київ,
вул. Генерала Родимцева, 19,
Голосіївська навчально-дослідна пасіка

Телефон:   527-80-71
527-88-58

Русский

Маточне молочко: властивості, технологія отримання, зберігання, застосування

Скрипник В.В., Головецький І.І., Бочков В.М.
Національний університет біоресурсів і природокористування України,
Корбут О.В.,
Київський національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Протягом багатьох століть співіснування людини з медоносними бджолами їх гніздо стало для нас невичерпним джерелом різноманітних за складом і властивостям продуктів. Поряд з основною продукцією бджільництва – медом і воском, останнім часом зростає попит на додаткові продукти, що задовольняють наші потреби в біологічно активних речовинах. Один з таких продуктів – маточне молочко. Його застосовують для виробництва цінних лікувальних препаратів і парфюмерно-косметичних засобів. Реалізація маточного молочка, як додаткової продукції бджільництва, підвищує рентабельність галузі.

Маточне молочко – це секрет глоткових і верхньощелепних залоз робочих бджіл 4-15-денного віку, специфічний корм, що характеризується високою біологічною активністю. Бджоли годують ним маточних личинок і дорослих маток. Маточне молочко впливає на розвиток самки, її яєчників і відкладання яєць. Молочком годують також бджолиних і трутневих личинок молодшого віку, але воно поступається маточному за властивостями і хімічним складом.

Хімічний склад і біологічні властивості молочка. З часів Аристотеля дослідників цікавило питання: чому матка, яка вийшла з такого ж яйця, як і всі бджоли, майже в два рази довша і важча робочої бджоли, чому вона має неймовірну здатність відкладати величезну кількість (до 2 тис. і більше за добу) яєць, чому вона живе близько 6 років, а її дочки – робочі бджоли – лише 30-35 днів. Розгадати цю таємницю допомогла хімія. За хімічним складом маточне молочко містить понад 110 різних речовин і зольних елементів, суха речовина яких складає 1/3 всієї маси. За даними В.Г. Чудакова в сухій речовині маточного молочка міститься 40 % білків, 0,8 жирів, 21 вуглеводів, 2,3 % золи. У ньому багато вітамінів, особливо групи В, амінокислот, високоактивних речовин, які характеризують його як біокаталізатор життєвих процесів у клітинах організму. У молочку виявлено багато ферментів (інвертаза, амілаза, глюкозооксидаза, холінестераза та інші), біоптерин, карбонові й оксикарбонові кислоти. Велике значення мають макро- і мікроелементи, що містяться в порівняно великих кількостях (калій, натрій, кальцій, фосфор, магній, залізо, марганець, мідь, нікель, кобальт, кремній, хром, ртуть, вісмут, миш’як).

Свіже маточне молочко являє собою желеподібну білувато-жовту масу з легким кислувато-гострим смаком і специфічним запахом, викликає незначне подразнення слизових оболонок. На відкритому повітрі під дією кисню, світла і температури в ньому відбуваються значні зміни, що призводять до втрати лікувальних властивостей і навіть псування. Молочко частково розчиняється у воді, утворюючи суспензію. Розчини маточного молочка мають кислу реакцію – рН 1%-го водного розчину дорівнює 3,6-3,8, а натурального – 3.

Маточне молочко – біологічно активний продукт. Основні біологічні властивості маточного молочка полягають в диференціюючій дії його на розвиток особин бджолиної сім’ї. Залежно від якості і кількості молочка зі спадково однорідних личинок розвивається матка або робоча особина. Цей специфічний корм для маточної личинки впливає на розвиток статевої системи та інших органів бджолиної матки, вона споживає маточне молочко протягом всієї личинкової стадії розвитку. Личинки в бджолиних комірках споживають молочко протягом трьох днів. Оскільки воно має інший склад, з личинок, що його споживають, вирощуються самки з недорозвиненою статевою системою.

Маточне молочко проявляє біологічну дію і на організм інших тварин. Воно впливає на прискорення росту і збільшення маси тіла, яйцекладки, відтворення потомства, синтез білків, підвищує статеву активність, змінює склад крові і т.д. Маточне молочко виявляє антибіотичну, бактерицидну і бактеріостатичну дію проти багатьох мікроорганізмів: бактерій, вірусів, грибів, деяких видів типу найпростіших. Антибіотичні властивості мають екстракти і розчини маточного молочка в концентраціях від 1:10 до 1:1000. Розчини дуже маленької концентрації (1:10 000), навпаки, проявляють стимулюючу дію на розвиток бактерій.

Протимікробна дія маточного молочка, що визначається наявністю 10-окси-2-деценової кислоти, зберігається протягом 4 місяців при пониженій температурі (1°С).

В апітерапії людей маточне молочко поліпшує загальний обмін речовин, функції серцево-судинної системи, кровотворення, стимулює діяльність центральної і периферичної нервової системи, підвищує опірність організму до інфекційних хвороб. Встановлений також позитивний вплив його на ендокринну систему, пригнічення розвитку деяких пухлин. Молочко підвищує апетит, тонус і тургор тканин, запобігає передчасному старінню організму. Воно стало відомим як ефективний засіб для дітей з порушенням харчування (гіпотрофія), при анемії.

Міністерством охорони здоров’я України рекомендується до вживання препарат “Апілак” і лікувально-профілактичний продукт “Апістимул” та “Апістимул-2”, що являє собою 2-% суміш свіжого маточного молочка з медом.

За кордоном поряд з фармацевтичною галуззю поширене застосування маточного молочка в харчовій промисловості. В Японії вже більше 40 років споживають його як еліксир здоров’я. Споживання маточного молочка в цій країні значно вище, ніж виробництво, тому щорічно його ввозять з інших країн.

Технологія збору маточного молочка. Біологічною основою технології виробництва маточного молочка є властивість бджолиної сім’ї при відборі або ізоляції матки вирощувати нових маток з молодих личинок робочих бджіл. При цьому бджоли перебудовують комірки в маточники і забезпечують їх молочком протягом всієї личинкової стадії розвитку. Маточне молочко одержують, перериваючи вирощування 4-добових личинок і відбираючи з відбудованих маточників корм, який продукують робочі бджоли. Найсприятливішим періодом сезону для одержання маточного молочка є кінець весни і початок літа – період інтенсивного розвитку сімей.

Невелику кількість маточного молочка пасічник може одержати, відбираючи маток з однієї або декількох бджолиних сімей і збираючи маточне молочко з маточників, закладених безматочними сім’ями. При цьому збір молочка з маточників легко здійснити, видаливши личинку шляхом витягування її спеціальною аптечною скляною ложечкою. Після збору молочка до сім’ї повертають матку, зруйнувавши маточники.

При великомасштабному виробництві маточного молочка використовують спеціальні технологічні прийоми. Молочко збирають від сімей-виховательок, які систематично виховують з личинок маток. Коли личинки досягають 4-денного віку і у мисочках накопичується найбільша кількість корму, їх витягують з маточників та вибирають молочко. Потім на ті ж місця прищеплюють нових личинок і сім’я продовжує продукувати продукцію протягом 3 тижнів і більше.

Продуктивність бджолиних сімей на зборі молочка залежить від таких умов: “осиротіння” бджіл внаслідок відбору матки або спеціальної ізоляції її в іншій частині вулика; наявності молодих бджіл, у яких добре функціонують залози; достатнього забезпечення кормом, а в безвзяткові періоди – щоденної підгодівлі цукровим сиропом (по 0,5-1 л); утеплення і скорочення гнізда для створення тісноти, при якій бджоли схильні закладати багато маточників; чіткого дотримання технології прищеплення личинок; наявності в гнізді перги і збирання бджолами свіжого пилку. Вихід молочка залежить також від породних і індивідуальних особливостей бджолиних сімей. Наприклад, бджолині сім’ї кубанської породи можуть приймати на виховання одночасно близько 200 личинок. Бджоли інших порід, що мають підвищену схильність до роїння, також закладають багато маточників і щедро виділяють молочко.

Для виконання робіт зі збору молочка, необхідно в чистій кімнаті пасічного будиночка або в кочовій будці обладнати невелику лабораторію. Стіни білять або обклеюють шпалерами світлого кольору, підлогу фарбують. На вікна вішають марлю, щоб попередити потрапляння на маточне молочко прямих сонячних променів, які негативно впливають на його біологічну активність. Кімната повинна бути світлою, щоб лаборант мав можливість легко виконувати роботи з прищеплення личинок. Температура повітря в кімнаті повинна становити 25°С, а вологість – не нижче 90 %. Для підвищення вологості кип’ятять у відкритій посудині воду або розбризкують її по підлозі. В зручному місці ставлять столик і кілька низеньких стільців, а біля стіни – холодильник і шафу для складання інструментів та матеріалів. У польових умовах для тимчасового зберігання продукції потрібні сумки-холодильники або термоси з льодом.

При зборі маточного молочка дотримуються наступних правил санітарії і гігієни: роботу виконують у білих чистих халатах, шапочках, а також марлевих пов’язках (на рот і ніс); стіл застеляють чистою клейонкою; посуд для молочка та інструменти, що контактують з ним, миють, висушують і дезінфікують спиртом або кип’ятять протягом 1 год; підлогу у лабораторії миють щодня після закінчення роботи; перед збором молочка руки миють з милом і протирають ватним тампоном, зволоженим спиртом; у кімнату забороняється вхід сторонніх осіб. Працівникам, залученим на зборі молочка, необхідно пройти медичний огляд.

Технологія одержання маточного молочка складається з операцій підготовки штучних мисочок з воску і прищеплення личинок для вирощування в них маток, підготовки і використання сімей-виховательок, регулярного відбору рамок з маточниками і постановки в той же день нових прищеплених личинок у сім’ї-виховательки, збору маточного молочка в спеціальний посуд, підготовки його до зберігання.

Прищеплення личинок для вирощування маток проводять у штучні мисочки, прикріплені до планочок прищеплювальних рамок. Прищеплювальні рамки являють собою звичайну гніздову рамку, всередині якої прикріплені 4-5 горизонтальних планочки шириною 25 мм. Кількість їх і розташування одна відносно одної залежить від застосовуваного типу рамки. Відстань між сусідніми рейками повинна бути 50-70 мм для забезпечення нормального доступу бджіл до маточників. Прищеплювальні планочки скріплюють з бічними рейками рамок так, щоб їх можна було обертати або знімати для зручного переносу личинок і відбору молочка. Використовують спеціальні прищеплювальні рамки, виготовлені з вузьких планок (шириною 10 мм). Така ширина планок цілком достатня для закріплення мисочок і не заважає бджолам при догляді за маточними личинками. Спеціальні прищеплювальні рамки мають знімні планки. На кожну сім’ю-виховательку потрібно мати по 2-3 прищеплювальних рамки.

При виготовленні мисочок використовують тільки світлий віск з свіжовідбудованих стільників, витоплених на сонячній воскотопці. Для виготовлення мисочок використовують шаблони з деревини (липи) діаметром 9 мм. Один з кінців його заокруглюють і відшліфовують. Шаблони занурюють спочатку в холодну воду, а потім кілька разів у розтоплений віск на глибину 7-8 мм, поступово зменшуючи глибину наступного занурення на 1-2 мм. У результаті на кінці палички нашаровується воскова мисочка, яку знімають пальцями.

Для прискорення роботи шаблони щільно вставляють у дерев’яний брусок так, щоб відшліфовані кінці їх були на одному рівні. За один раз із блоку одержують 4-6 мисочок.

Приготовлені штучні мисочки прикріплюють воском до планок прищеплювальної рамки по 20-25 шт. на кожній. Високопродуктивним сім’ям в одній рамці можна дати до 100 мисочок.

Для високопродуктивного використання сімей велике значення має техніка прищеплення личинок у підготовлені мисочки. Личинка вкрита тонкою вологою шкірочкою, при підсиханні її личинка може загинути. Тому переносять личинок зі стільника в мисочки в приміщенні з температурою повітря 25-30oС і відносною вологістю 90-95 %.

Переносять личинок спеціальним шпателем, виготовленим зі шматочка алюмінієвого дроту діаметром близько 3 мм довжиною 15-20 см. Один з кінців дроту розплющують у вигляді лопаточки. Краї лопаточки ретельно шліфують.

При виборі личинок для перенесення в мисочку звертають увагу на їх колір, який змінюється в зв’язку з линьками. Бджоли охочіше приймають світлих блискучих личинок, які вже пройшли першу линьку, що зазвичай буває через 10-12 год після виходу з яйця.

Рамку з молодими личинками кладуть на добре освітлений стіл. Лопаточку шпателя підводять з боку спинки личинки в рідке молочко, що знаходиться під личинкою. Лопаточку намагаються тримати ближче до денця комірки, щоб не торкнутися до личинки, а тільки підхопити її і витягти з комірки. У штучній мисочці класти личинку треба в центрі денця, відсовуючи шпатель у протилежному напрямку. Як тільки буде закінчене перенесення личинок у мисочки однієї планки, їх повертають догори дном і загортають у зволожену тканину. По мірі підготовки рамки роздають сім’ям-вихователькам. Для доставки в гніздо рамки з личинками захищають від вітру і сонця, використовуючи переносні ящики.

Для перших личинок рекомендують денце зволожити краплею маточного молочка. Доцільно рамки зі свіжими мисочками дати сім’ям для освоєння протягом доби або 12 годин. При повторному прищепленні личинок лише деякі мисочки, які випадково зруйнувалися або розгризені бджолами, потребують відновлення.

Для одержання маточного молочка виділяють сильні сім’ї-виховательки, які мають не менше десяти вуличок (2,5 кг) бджіл, шість стільників різновікового розплоду, 10 кг вуглеводного корму і 2 стільники перги. Чим сильніша сім’я, тим більше від неї можна одержати молочка. Сім’я-вихователька повинна мати розплід і бджіл різного віку зі збереженням їх природного співвідношення.

Застосовують два способи підготовки сімей-виховательок до збору молочка: з повним осиротінням, якщо матку відбирають у сформований відводок або з умовним поділом її на дві частини, одна з яких хоча і залишається без матки, але бджоли можуть “спілкуватися” через решітку в перегородці вулика. При неповному осиротінні в нижній частині перегородки залишають два ряди отворів роздільної решітки. Вулик-лежак поділяють нею проти льотка так, щоб більша частина його залишилася для сім’ї-виховательки. У менший відділ переносять матку і ставлять 3 порожніх стільники для відкладання яєць і 1 з кормом (біля перегородки). З іншої сторони створюють буферну зону з декількох кормових рамок, а далі за ними – розплід. Між рамками з розплодом розміщують прищеплювальні рамки.

Перед постановкою прищеплювальної рамки гніздо сім’ї-виховательки необхідно скоротити, щоб бджоли щільно прикривали всі залишені в гнізді стільники. У скороченому гнізді бджоли швидше приймають личинок.

У бджіл є контактна, звукова і феромонна інформація про присутність у гнізді матки. Тому вже через 50-60 хв після відбору з сім’ї всі бджоли відчувають відсутність матки.

Таранoв Г.Ф. виділяє три стадії в реагуванні сім’ї на відбір матки. Перша стадія – пошук матки: бджоли шукають її всередині гнізда та біля льотка (4-6 год). Не знайшовши матки, сім’я переходить у другу стадію – закладання маточників, яка триває 4-5 діб. Після закладки маточників (свищових) настає третя стадія – відносний спокій, при якому збуджений стан сім’ї припиняється.

Рамку з личинками найкраще ставити виховательці на другий день після відбору плідної матки (у другій стадії). Якщо дати личинок дуже рано, наприклад, через 1-2 год, то бджоли закладуть мало маточників; якщо запізнитися, то сім’я вже закладе основну частину маточників на своїх личинках і прийме мало личинок на прищеплювальній рамці.

Прищеплювальну рамку найкраще ставити в таке місце гнізда, де вона з однієї сторони мала би стільник із запечатаним, а з іншого боку – з відкритим розплодом. Бджоли сім’ї-виховательки швидше і більше приймають личинок у першій половині дня (коли бджоли активніші). Тому відбирати старих маток від сім’ї-виховательки треба в другій половині попереднього дня. У похмурі, дощові дні і при відсутності медозбору бджоли приймають менше личинок, порівняно з теплими сонячними. Після відбору старої матки визначають місце постановки прищеплювальної рамки. Між рамками залишають вільний простір (колодязь), куди пізніше, не турбуючи сім’ю, по можливості не застосовуючи диму, вставляють рамку з личинками.

Найбільший запас молочка створюється навколо личинок 4-денного віку. Перед запечатуванням маточників його вже менше, тому що личинки стають великими і споживають багато корму. Тому технологією збору молочка передбачається вилучення маточників через 3 доби.

При неповному осиротінні після постановки прищеплювальних рамок гніздо сім’ї-виховательки протягом 2 днів не відкривають і дають корм у верхні годівниці. Періодично на 3-й або 6-й день матці підставляють порожній стільник для засіву, переносячи рамку з молодим розплодом у відділення без матки. Внаслідок щоденної підгодівлі в її гнізді буде створюватися запас меду, який треба періодично забирати в запечатаному вигляді і використовувати потім при формуванні запасів на зиму. При такій технології в теплу літню пору сім’ї тривалий час можуть давати молочко, оскільки перестановкою рамок забезпечуються поновлення складу годувальниць і нормальна функція відділеної матки. Протягом 2 місяців від сім’ї збирають до 400 г цінної продукції. Цей спосіб в умовах тривалого теплого літа ефективний при зборі молочка для товарних цілей.

При повному осиротінні сім’ю-виховательку доцільно використовувати протягом 3 тижнів. При цьому матку від сім’ї відбирають у відводок, а гніздо скорочують відповідно кількості бджіл. Регулярно через 3 дні відбирають молочко і повторно прищеплюють личинок. Через кожні 6 днів виховательку підсилюють закритим розплодом з резервних сімей.

Технологія збору молочка від сімей, яких утримують у багатокорпусних вуликах, майже така ж, за винятком підготовки гнізда. Його поділяють на дві частини горизонтальною перегородкою між двома корпусами. Матку весь час утримують у нижньому корпусі, де розміщують 1-2 стільники з медом і пергою, 2 порожні для засіву, 1 з відкритим розплодом. Під час взятку, вільний простір заповнюють порожніми стільниками. Над перегородкою у верхньому корпусі в середній частині залишають місце для рамки з мисочками, а по обидва боки ставлять по одному стільнику з відкритим розплодом, далі по 1-2 стільника з закритим розплодом і біля стінок – медопергові. У кожному корпусі відкривають льоток, бажано в протилежних напрямках. Через кожні 12-15 днів у процесі добування молочка корпуси міняють місцями, але матку завжди залишають у нижньому.

Тривале використання сімей-виховательок без поповнення їх молодими бджолами недоцільне. За даними Національного аграрного університету, відбирання молочка протягом майже двох місяців знижує їх продуктивність уже після 25-денного використання. Доведено, що збір молочка знижується не тільки через зменшення кількості прийнятих на виховання личинок, а й внаслідок недостатнього наповнення маточників. Так, наприкінці періоду досліджень через 7-8 тижнів бджоли відкладали в маточники мало корму – вихід молочка складав по 110-120 мг. Протягом перших 20 днів вихід молочка складав по 200-250 мг на один маточник.

Зменшення продуктивності сімей-виховательок обумовлене порушенням співвідношення різних вікових груп бджіл, які забезпечують підтримку життєвих процесів сім’ї в нормальному стані. І хоча з часом це співвідношення відновлюється, проте бджолам доводиться для цього виконувати додаткові функції, які їх перевантажують. У сім’ях без льотних бджіл на якийсь час припиняється або зменшується надходження свіжого корму – нектару і пилку, що є важливою умовою виділення молочка. Саме на цих особливостях ґрунтуються прийоми періодичної постановки в безматочні виховательки рамок із закритим розплодом, що забезпечує вирівнювання співвідношення між віковими групами бджіл.

Через 72 год після роздачі личинок рамки з маточниками виймають з гнізда і переносять у лабораторію для збирання молочка. До цього часу в прийнятих личинок бджоли подовжують стінки мисочок, перетворюючи їх у відкриті маточники. З прищеплювальних рамок усіх бджіл змітають щіточкою або видаляють легким струшуванням рамки. На місце вийнятих із гнізда прищеплювальних рамок через 3-4 год ставлять нові, з молодими личинками. При відсутності медозбору сім’ї підгодовують цукровим сиропом.

Вилучення маточного молочка. У відібраних із гнізд маточниках личинки плавають на поверхні маточного молочка. Прищеплювальну рамку відразу ж вносять у лабораторію, де з маточників шпателем видаляють всіх личинок. Збирають молочко переважно вручну скляними лопаточками. На промислових пасіках для прискорення і полегшення цієї роботи використовують вакуум-насос. Щоб відокремити від молочка шматочки воску, шкірочки з личинок та інші сторонні домішки, продукцію фільтрують через ситечко із шовкових або тонких пластмасових ниток.

Для збору, зберігання і доставки маточного молочка рекомендується використовувати баночки з темного скла, заповнюючи їх доверху з метою зменшення контакту молочка з повітрям. До заповнення маточним молочком їх зберігають у холодильнику при температурі не вище 00С. Наповнення баночки маточним молочком не повинно продовжуватися більше 1 год. Заповнені молочком баночки закупорюють кришками, попередньо обробленими розтопленим воском і продезинфіковані спиртом. Для герметизації кожну баночку опускають горловиною у розплавлений віск. Герметично закупорені баночки негайно поміщають у холодильник.

Якщо пасічні умови не дозволяють використовувати холодильник, для тимчасового зберігання маточного молочка (протягом 1-2 днів) до відправлення на підприємства-замовники необхідно користуватися термосами або бідонами з льодом і теплоізоляцією.

Зберігання і транспортування молочка. Маточне молочко – продукт нестійкий і при неправильному зберіганні швидко втрачає свої лікувальні властивості. Висока активність маточного молочка через 2 год після виділення його залозами починає поступово втрачатись. Тому правильна технологія збирання і зберігання цієї продукції має велике значення. Спеціальними дослідами (вирощування маток з личинок для перевірки якості молочка) доведена можливість зберігання його при температурі -1°С протягом 2 місяців, -2°С ....-5°С – до 6, -10°С – до 9-10, -15°С ....-18°С – протягом 12-19 місяців.

Для зберігання в домашніх умовах маточне молочко під час збирання доцільно розфасовувати маленькими порціями в невеликі флакончики або пробірки, герметично закрити і залишити в холодильнику. Зібрану сировину до переробки зберігають при температурі нижче -6°С. При дотриманні необхідних умов властивості молочка і терапевтична дія його не знижуються протягом року.

Зберегти лікувально-профілактичні властивості молочка можна і способом приготування його спиртової емульсії (10 г молочка і 90 мл спирту). Н.П. Йойриш рекомендує в домашніх умовах змішувати молочко розбавляючи з медом у 10, 20, 50, 100 разів. Такий продукт не обов’язково тримати в холодильнику. Для зберігання природної біологічної активності маточного молочка на промислових пасіках об’єднують відбір цього продукту з негайним його консервуванням методом адсорбції, якому маточне молочко піддають відразу ж після вилучення з мисочок. При цьому ретельно розтирають у порцеляновій ступці одну частину свіжовилученого з мисочки маточного молочка з чотирма частинами адсорбенту (за масою). Адсорбент являє собою однорідну суміш лактози (98-97 %) і глюкози (2-3 %). Розтирання маточного молочка закінчують, коли поверхня набуває блискучого відтінку і утворення щільної маси, не прилипає до внутрішньої поверхні порцелянової ступки. Розтирати треба, по можливості, швидко, щоб зберегти молочко від зайвого впливу світла, кисню і навколишньої температури. Готовий напівпродукт укладають у банку з темного скла й обережно, але ретельно ущільнюють. Банки заповнюють до верхньої крайки, закривають кришкою і герметизують у розтопленому воску.

До переробки адсорбоване маточне молочко можна зберігати 6-10 місяців у холодильнику при температурі близько 6oС. Транспортують його за температури навколишнього повітря.

У заводських умовах досить ефективним вважається спосіб зберігання маточного молочка шляхом ліофілізації, тобто зневоднення у вакуумі при 45oС. Висушування способом ліофілізації подовжує період його зберігання в герметично закритій посудині без світла до 1-2 років навіть при кімнатній температурі.

Маточне молочко транспортують у сумці-холодильнику (термоконтейнері) при температурі не вище 0°С. Тривалість транспортування молочка не більше однієї доби.

Рекомендації з застосування. Фармацевтична промисловість випускає препарат “Апілак” – суха речовина свіжого маточного молочка. Лікування апілаком проводиться за порадою і під наглядом лікаря. Апілак рекомендують дорослим при гіпертонії, розладі травлення і нервової системи, порушенні лактації в післяродовий період, при себореї шкіри лиця. Призначають дітям грудного і раннього віку при гіпотрофії й анорексії. Доза для немовлят по 0,0025 г (2,5 мг), а дітям старше 1 місяця – по 0,005 г (5 мг) у вигляді свічок 3 рази на день. Курс лікування 7-15 днів. Дорослі приймають таблетки субвагинально (під язик) по 0,01 г (1 таблетка) 3 рази на день протягом 10-15 днів. Надійний ефект проявляється при вживанні препарату після фізичного і розумового виснаження, для підвищення опірності організму інфекціям. У рекомендованих дозах маточне молочко поліпшує функціональну діяльність серця при стенокардії та після інфаркту міокарда.

Недостатня інформація про маточне молочко і користь його застосування – основні причини, що стримують збільшення його виробництва на пасіках України.


назад

© 2008-2012 Кафедра бджільництва НУБіП України    Дата останнього оновлення Дата оновлення
Розробка і дизайн:    Головецька В.В.  k_pchela@ukr.net